В Україні зберігається дефіцит електроенергії і енергогенеруючих потужностей. Щоб мати надійне резервне джерело живлення в разі нових відключень, громади і бізнес активно встановлюють газопоршневі установки. Але утримання такого обладнання нерідко стає фінансово обтяжливим через високу вартість газу і операційні витрати. Як зробити так, щоб власна генерація не лише не вимагала дотацій з бюджету громади чи підприємства, але й приносила мільйони?
КРОК 1: Вибір способу приєднання роботи установки
Оскільки громади і підприємства найчастіше будують газову генерацію суто для власних потреб, то підключають енергоустановки лише до внутрішніх електромереж. Мотиви зрозумілі: приєднання до зовнішніх мереж оператора системи розподілу пов’язане з додатковими витратами, бюрократією, а головне – відсутністю розуміння, що можна отримати від обладнання, окрім як резервне живлення у випадку форс-мажору.
А відповідь на це запитання проста: економічно ефективна робота газової установки можлива тільки тоді, коли вона працює синхронно з об’єднаною енергосистемою (ОЕС) України. Лише за таких умов для власника обладнання відкривається низка ринкових можливостей (див. нижче), які дають змогу знизити витрати на виробництво і споживання електроенергії, а також заробляти на продажу надлишків кіловат-годин.
Більше того, тільки працюючи в складі енергосистеми, енергоустановка стає елементом тої самої системи розподіленої генерації, якої потребує держава для заміщення зруйнованих потужностей великих теплових електростанцій. І, в тому числі, для створення якої донори надавали допомогу у вигляді газопоршневих та газотурбінних установок.
Не підключивши установку до енергосистеми, її власник використовує обладнання лише для уникнення аварійних відключень. Тоді як їх число лише збільшуватиметься із-за дефіциту електроенергії в системі через повільну розбудову розподіленої генерації – виходить таке собі замкнене коло. Розірвати його – спільний інтерес усіх.
КРОК 2: Розробка фінансово-економічної моделі
Дати розуміння і впевненість у тому, що енергоустановка працюватиме економічно ефективно, може фінансово-економічна модель. Щоб розробити її, фахівці враховують графік споживання громади або підприємства, прогнозні погодинні ціни електроенергії на енергоринку, вартість газу, операційні витрати тощо.
Простою мовою, експерти аналізують великі масиви даних і дають замовнику повну «картинку»: скільки коштів необхідно інвестувати, які витрати власник установки нестиме щорічно і який фінансовий ефект отримуватиме. Маючи на руках всі цифри і розуміючи всі ризики, погодьтеся, ухвалювати рішення про «вхід» у проєкт значно простіше. А для громад це ще й обґрунтування доцільності використання бюджетних коштів.
Більше того, фінансово-економічна модель важлива також у процесі залучення фінансування на придбання обладнання та його встановлення. Донор або кредитна установа набагато охочіше виділять фінансування під проєкт, якщо побачать калькуляції, що підтверджують ефективність його використання, економічну сталість, розуміння необхідних кроків та ризиків.
КРОК 3: Залучення фінансування
Небагато громад або підприємств можуть дозволити собі будувати енергопотужності за власний кошт. І це не завжди потрібно. Державні або комунальні організації можуть брати участь в програмах міжнародної допомоги, в межах яких є шанси отримати обладнання безкоштовно або в кредит під незначні відсотки.
Але тут є нюанс: зазвичай такі програми розповсюджуються лише на придбання обладнання. Тоді як усі роботи з проєктування і встановлення ініціатор проєкту має взяти на себе. Це, зокрема, стало однією з причин ситуації, коли частина газових установок, отриманих громадами України від донорів протягом попередніх років, з великими складнощами запускаються в роботу.
Виручити можуть українські банки, які в межах державних програм готові виділяти цільові кредити під такі проєкти. ЕКУ, до прикладу, співпрацює з державним Ощадбанком, щоб допомогти громадам в кваліфікованій підготовці енергетичних проєктів для простішого і швидшого отримання фінансування, приєднання і, зрештою, введення таких об’єктів в експлуатацію.
КРОК 4: Управління навантаженням енергоустановки
Ключове питання після початку роботи енергоустановки в складі енергосистеми – як буде здійснюватися управління режимами роботи генеруючого обладнання. Адже саме від цього, передусім, залежать фінансові показники.
У багатьох випадках власники газопоршневих установок, з якими ми стикалися, використовують обладнання у «базовому» режимі генерації, фокусуючись суто на покритті власних обсягів споживання. Хоча такий підхід дає можливість продавати надлишки електроенергії, коли / якщо вони з’являються, розраховувати на значний додатковий дохід в цьому випадку не варто. Адже надлишки в основному з’являються у періоди профіциту електроенергії в енергосистемі, коли погодинні ціни на електроенергію низькі.
Значно ефективніший підхід – це коли власник енергоустановки управляє режимами роботи, беручи до уваги не тільки власні технологічні потреби, але й ситуацію в енергетичній системі та погодинні ціни на електроенергію на ринку. Адже протягом дня ціни на індикативному ринку – ринку на добу наперед (РДН) – залежно від години можуть відрізнятися у кілька разів, відображаючи баланс між попитом та пропозицією.
Наприклад, вже зараз, навесні, в години сонячної активності пропозиція електроенергії на ринку значно перевищує попит, що спричиняє режимні обмеження, які вводять диспетчери НЕК «Укренерго» для забезпечення балансу та стабільності енергетичної системи. А отже в такі години доцільно максимально розвантажувати власну генеруючу установку і не спалювати дорогий газ, натомість купуючи порівняно дешеву електроенергію на ринку для забезпечення потреб в електроенергії свого технологічного обладнання. І навпаки, коли попит на електроенергію великий (наприклад, ввечері), ціна електроенергії на ринку значно зростає. Саме в такі години є сенс включати газову установку на повну, щоб надлишків електроенергії було якнайбільше, адже їх можна продати на ринку з великою маржею – з позитивним економічним ефектом як для підприємства, так і для енергетичної системи в цілому.
На прикладі нижче можна побачити порахований фахівцями ЕКУ економічний ефект, який можна отримати завдяки оптимізації режиму генерації електроенергії, використовуючи вказані вище підходи.
Якщо дуже узагальнено, для кожного одного мегавату потужності такий ефект становить плюс 5-8 мільйонів гривень (і це без врахування економії на вартості передачі і розподілу електроенергії, яку додатково отримує кожен власник генерації). Погодьтеся, хороший бонус для громади або підприємства, за рахунок якого можна, наприклад, знизити тариф на електроенергію / тепло для людей. Або ж продовжити інвестувати в подальшу розбудову своєї енергонезалежності.
КРОК 5: Вибір інструментів для роботи в ринку
Щоб ефективно управляти своїм енергообладнанням, його власник може скористатися низкою ринкових інструментів, у межах яких можна покращити економіку роботи обладнання, зокрема:
А). Механізм самовиробництва або «активного споживача» – найпростіший (так би мовити, початковий) варіант роботи на ринку електроенергії для громад / підприємств, які мають невеликі потужності. Власнику енергоустановки не потрібно робити нічого, окрім як укласти додаткову угоду із енергопостачальником, який надає таку послугу. Після цього у нього з’являється можливість продавати надлишки виробленої електроенергії. Найкраще цей інструмент підходить підприємствам, які встановили власні сонячні електростанції, адже їх технологічні особливості не дають можливості управляти режимами роботи обладнання і залежать від погодних умов.
Б). Агрегована група – це більш «просунутий» інструмент, у межах якого власник електростанції може отримувати оптимальний дохід і при цьому не ризикувати своїми часом та грошима при управлінні навантаженнями на складному та мінливому ринку електроенергії. Агрегатор (енергопостачальник, що управляє агрегованою групою) забезпечить сервіс «під ключ», включаючи комерційну диспетчеризацію, формування узгоджених режимів роботи генеруючого обладнання, що враховують як кон’юнктуру ринку, так і технологічні потреби. Плюс до того, він також може оптимізувати небаланси електроенергії (різницю між прогнозним і фактичним виробництвом / споживанням електроенергії). Єдине обмеження – установка не може бути більшою за 20 МВт.
В). Балансуюча група – це додатковий інструмент для професійних виробників електроенергії з регульованим графіком, у яких є власна ліцензія на виробництво і власний штат фахівців. Беручи участь у балансуючій групі, можна досягти суттєвої оптимізації небалансів. У випадку великих потужностей це означає й великі додаткові прибутки.
Підсумовуючи, ринок електроенергії – це складна і динамічна система, яка вимагає постійної уваги, глибокого аналізу та швидких рішень. А також вміння застосувати оптимальний мікс ринкових трейдингових інструментів для досягнення максимальної вигоди для виробника електроенергії. Разом з професійним партнером з відповідним досвідом, власні енергетичні потужності можуть дати не лише надійність енергопостачання, але й генерувати стабільний дохід для громад або підприємств.
Олександр Кісільов, радник генерального директора, керівник напряму розподіленої генерації АТ «Енергетична компанія України» (ЕКУ)
Максим Асауляк,керівник департаменту, координатор проєктів АТ «Енергетична компанія України» (ЕКУ)
Колонка вперше опублікована на сайті Економічна правда
UK 
EN